З того часу вже пройшло чимало років,
минуле віддалилось, його заволокло туманом забуття. Але, принаймні раз на пів року, мені сниться один і той же
сон. У ньому ми, десятеро нерозлучних пацаниск, - йдемо навпростець через поле,
якому, здається, немає кінця і краю. Я щасливо усміхаюсь, бо бачу поруч всіх
своїх кумплів .... Живими !!!!! ...
